Посол Швейцарії: «Україну сприймають як поєднання трьох понять: корупція, Чорнобиль, конфлікт»

Mind продовжує спілкуватися з послами різних держав в Україні. Мета проєкту – показати вітчизняні перспективи на міжнародній арені та місце нашої країни в глобальній економіці. Ми зосередилися на питаннях бізнес-інтересів, можливостях для співпраці та їхньої реалізації підприємцями двох країн, а також на привабливості України для іноземного капіталу.

Цього разу ми поспілкувалися з надзвичайним та повноважним послом Швейцарії в Україні Клодом Вільдом.  

Швейцарська Конфедерація входить у п'ятірку провідних держав-інвесторів в економіку України. Кошти походженням зі Швейцарії складають майже 5% від загального обсягу іноземного капіталу, і найбільше їх потрапляє в промисловість.

Про проблеми й динаміку швейцарських капіталовкладень в Україну протягом останніх років й значення Швейцарії як одного з найпотужніших інвесторів української економіки – наша розмова з паном Вільдом.

– З якими перепонами стикається швейцарський бізнес в Україні?

– Є дві категорії проблем. Проблеми, з якими стикаються компанії, що вже працюють в Україні, і саме сприйняття України потенційними швейцарськими інвесторами, що хотіли б інвестувати в українську економіку.

Щодо першого блоку, виділю три основні проблеми: ситуація з верховенством права в Україні, яка потребує реформування; зловживання бюрократичними інструментами, що проявляється у фіскальній і податковій сферах (податкове законодавство не сприяє забезпеченню стабільного економічного зростання й припливу інвестицій); проблема з відсутністю рівних правил гри для різних гравців на ринку (присутність олігархічних структур у певних секторах економіки заважає іноземному інвестору вкладати гроші й розвивати бізнес в Україні).

По-третє, імідж України створюється на основі історій, які розповідають інвестори, що вже працюють тут і стикаються з проблемами, які я описав вище. 

– Як швейцарський бізнес відреагував на скандал із китайськими інвесторами «Мотор Січ» і введеними Україною санкціями?

– Цей кейс – нетиповий. Тут ідеться про спробу взяття під контроль стратегічно важливого українського об’єкту. І я не знаю жодного швейцарського інвестора, який би мав торговельні зв’язки з Україною на такому рівні, щоб розглядати можливість купівлі стратегічного активу в Україні.

– Ви назвали два типи проблем швейцарського бізнесу в Україні. Наведіть конкретні кейси компаній, які стикалися з негативними проявами нашої судово-бюрократичної системи й лобіюванням олігархічних інтересів, що ускладнювало роботу інвесторів тут.  

– Не можу назвати конкретні компанії, але опишу деякі випадки. Один із наших інвесторів вже кілька років присутній в Україні: вклав чимало інвестицій, створив багато робочих місць, модернізував інфраструктуру. І бажає зробити додаткові капіталовкладення для покращення інфраструктури й збільшення свого прибутку.

Адже не буде створено нові робочі місця, податки не сплачуватимуться в держбюджет тощо. Така ситуація – проти правил вільного ринку. Та сподіваємося, що все ж зможемо розв'язати це питання.

Ще приклад. Швейцарська компанія отримала штраф від АМКУ за дотримання норм законодавства України, які існували за одного з попередніх президентів. Йдеться про певні сектори, що визначені в законодавстві як природні державні монополії. АМКУ наклав штраф на компанію за те, що вона зробила внесок у монополізацію галузі. Ситуація досить абсурдна, і йдеться про зловживання бюрократичними владними ресурсами.

– Йдеться про президентство Віктора Януковича?

– Так. Але це було офіційне українське законодавство, і не можна бути покараним за виконання законодавства. Компанія збирається оскаржити дії АМКУ в суді (зокрема, в арбітражному). Але швейцарська сторона готова до компромісу з українською владою. Проте такі ситуації не сприяють притоку інвестицій в Україну.

– Були швейцарські компанії, які через дискомфорт нашого бізнес-клімату згорнули тут активи?

– За півтора роки своєї каденції я не чув про такі випадки. Але знаю, що 2014 року більшість представництва швейцарських банків згорнули тут діяльність, і сьогодні в Україні працює лише один банк зі швейцарським капіталом.

– Уже рік як швейцарський бізнес в Україні живе в умовах пандемії. Як карантин вплинув на нього?

– 2020 рік був позитивним для швейцарських компаній в Україні, попри пандемію та виклики. Їм вдалося адаптуватися до нових реалій: зберегти виробничі плани, робочі місця.

Попри низький врожай зернових через посухи минулого року, багато компаній, що працюють у сфері с/г, вважають: український ринок зростатиме в довгій перспективі. Ще один момент, який спонукав наші компанії до додаткових інвестицій – близькість України до європейського ринку.

– Які суми названих інвестицій?

– Не можу надати статистику щодо інвестицій 2020 року: ці дані у Швейцарії оприлюднюють наприкінці травня.

– А можна докладніше про швейцарські інвестиції 2020-го? Щодо портової індустрії – це сировинний трейдер Glencore Agriculture Limited, що у вересні придбав термінал із перевалки рослинної олії в Миколаївському морському порту?   

– Не лише. Також компанія Risoil S.A. (спеціалізується на перевалці зернових і рослинних олій), що перемогла в тендері на концесію Херсонського порту. Це й судноплавний концерн Mediterranean Shipping Company (один із партнерів «Контейнерного Терміналу Одеси»), адже розвиток судноплавства по р. Дніпро є надважливим – і цей потенціал Україна досі не використала. Також назву Nibulon (компанія зареєстрована у Швейцарії), що українськими річками транспортує й відвантажує на експорт вантажі й має свій суднобудівний завод.

– До зміни влади в Україні розвивалася наша міжрегіональна співпраця. Швейцарські компанії вели бізнес на Дніпропетровщині, Закарпатті, у Вінницькій та Київській обл. А зараз?

– Після подій Майдану така співпраця є менш активною – можливо, це пов’язано з конфліктом на Донбасі та ситуацією в Україні.

Але в кількох напрямах у нас відбулося зростання проєктів. Наприклад, з діджиталізації, підтримки МСБ в агропромисловому секторі, енергоефективності, водопостачання, управління ТПВ, розвитку міської інфраструктури, охорони здоров’я, що фінансуються через Федеральну програму уряду Швейцарії (яка має більші бюджети, ніж кантони).

– Ви згадали про проєкти у сфері охорони здоров’я. У грудні Україна та Швейцарія підписали Меморандум про спільний проєкт, що запустить в Україні виробництво апаратів ШВЛ. Якою є його вартість? Де розташуються виробничі потужності?  

– Це інноваційний проєкт. Йдеться про створення виробничих потужностей, які працюватимуть на весь світ, а не лише на Україну. Є наддорогі апарати ШВЛ, що застосовуються при інтенсивному лікуванні (вартістю понад $50 000). А є ті, що можуть використовуватися до й після інтенсивної терапії: вони автоматичні й досить прості за своєю технологією.

Ці апарати є більш доступними для країн, де немає високотехнологічних лікарень. Їх можна використати в каретах швидкої допомоги, сільських амбулаторіях. Апарати розроблено Швейцарським федеральним технологічним інститутом м. Цюріх.

Швейцарія вже витратила 1,5 млн шв. франків на створення виробничої лінії – це початкова сума, спрямована на запуск проєкту. Додаткове фінансування від України чи іноземних донорів буде після налагодження повноцінної виробничої лінії, сертифікації та ліцензування продукту.